У цій статті ми розповімо про професора, фермера Латіфа Джіджі, його єдиний виноградник та сімейну виноробню під назвою “Chateau Latif”, що у Мангеттені. Детальніше про появу виноградника, діяльність та проблеми мініферми, а також про історію власника далі на manhattanname.
Як з’явився єдиний виноградник у Мангеттені
Латіф Джіджі – професор машинобудування в університеті Нью-Йорка, власник єдиного виноградника, а також власної виноробні “Chateau Latif” у Мангеттені. Проживає чоловік у Верхньому Іст-Сайді разом із дружиною Вірою. Історія виноградника розпочалася з появи у 1977 році пагона винограду, який Латіф купив у місцевому розпліднику. Посадив той пагін чоловік на прибудинковій території, в таємниці від дружини. Нову рослину Віра помітила аж тоді, коли вона достатньо виросла. Перші плоди винограду, сорту Ніагара, з’явилися у 1984 році. З часом виноградник розрісся до великих масштабів. Свій початок він бере з саду, далі пагони йдуть по 50-ти футовій стіні будинку й продовжують свій шлях ще на близько 50 футів, минаючи чотири поверхи, аж до даху. Для об’ємного виноградника на вершечку будинку власник сконструював спеціальну металеву конструкцію з різноманітних балок та стовпів, яка міцно тримає рослину.
Діяльність ферми
Процес контролю та збору врожаю дуже кропіткий та вимагає точності. Перед тим, як збирати врожай, Латіф Джіджі спеціальним приладом достеменно перевіряє виноград на стиглість та солодкість. За аналізом власника, солодший виноград той, котрий далі від стебла. Збір врожаю зазвичай припадає або на кінець серпня, або на початок вересня. Головною умовою – є погода ну і зрілість. Цей процес власник завжди нотує у свій зошит, де вказує кількість врожаю, а також людей, які були залучені.
У перші роки діяльності урожай збирав Латіф разом з дочкою, пізніше “компанія” збільшилась приблизно до 20-25-ти осіб. У цю бригаду увійшли всі члени сім’ї, а також долучалися друзі дітей. Іноді дітей ставало настільки багато, що Латіфу доводилося призначати “головного”, котрий роздавав задачі та контролював процеси. Кожен займався своїм: хтось збирав виноград, хтось сортував та мив, хтось збирав опалі залишки, хтось спускав з даху грона винограду тощо. Варто зазначити, що найбільший врожай ферми становив близько 712 фунтів винограду. Після збору, виноград переносили у підвал. Там на спеціальній машині очищували плоди від стебел, а потім вичавлювали сік. Надалі отриману рідину переливали у скляні місткості й залишали бродити. Після ферментації, сік підготовлювали та відправляли у спеціально підготовлене приміщення з кліматичним контролем.
Проблеми, з якими стикається ферма
Найбільш значущою проблемою для Латіфа Джіджі виявилось визначення готовності плодів до збору. Проблема полягає у тому, що виноград дозріває досить нерівномірно, особливо це стосується показників цукру. Через різні фактори, такі як: різна освітленість, густота листків та крону, рівень цукру у плодах досить виходить різним, що не є добре. До прикладу, найсолодший виноград здебільшого достигає зверху, далі від кореня. Для порівняння: ближче до землі виноград може містити 11° Brix, а біля вершечка – 18° Brix.
Дещо про фермера Латіфа Джіджі
Латіф Джіджі – уродженець Багдаду, Ірак. Виріс у єврейській родині, був наймолодшим із п’яти дітлахів. До Сполучених Штатів Америки переїхав у 1947 році. Тут почав навчатися у коледжі, згодом також закінчив Массачусетський технологічний інститут, за спеціальністю машинобудування. До самої пенсії займався професорсько-викладацькою діяльністю. Наскільки відомо, чоловік жодного разу не повертався на Батьківщину, тому виноградник для Латіфа Джіджі така собі цінна сімейна традиція, адже батько фермера теж колись вирощував виноград та виготовляв вино.