Ця стаття про один з найвідоміших парків Нью-Йорку, який має унікальне розташування, багату історію, історичне та культурне значення тощо. Детальніше про парк Ріверсайд далі на manhattanname.
Заснування
Парк Ріверсайд ー це мальовничий історичний парк, який простягається вздовж річки Гудзон на заході Мангеттену. Він має 4 милі (6,4 км) в довжину та від 100 до 500 футів (30 до 152 м) в ширину.
Зазначимо, що у давнину територію сучасного парку та прилеглі території населяло корінне плем’я ленапе, яке використовувало ці землі для рибальства, полювання, сільського господарства тощо. Згодом місцевість заселили європейські поселенці, тому з’явилися ферми та різні сільськогосподарські угіддя, збільшувалися поселення. У 1846 році також з’явилася річкова залізниця, яка значно посприяла розвитку транспортної інфраструктури між Нью-Йорком та Олбані. У 1857 роки, після створення Центрального парку, почалася активна розбудова боро, особливо східної частини Мангеттену.
Ідея створити парк на березі річки Гудзон з’явилася у 1865 році. Цю думку запропонував комісар Центрального парку Вільям Р. Мартін. Він вважав, що було б доцільно створити комфортну зону відпочинку біля водойми, тим паче подібний парк був лише один, на півдні Мангеттену. У 1867 році відповідний законопроєкт ухвалили, а у 1872 році викупили перші 119 акрів (48 га) землі для побудови парку Ріверсайд.
Будівництво
Спочатку почали будівництво з “Ріверсайд-авеню” (майбутній “Ріверсайд-драйв”). Він мав бути прямим, проте з огляду на складний рельєф місцевості, план проєкту був змінений. У результаті, в планах було: побудувати головну магістраль дещо вигнутої форми, на 79-й та 96-й вулицях планувалось будівництво естакад для транспорту та пішоходів, а також доріжки для екіпажів. Будівництво розпочалося у 1874 році. Після усунення головного керівника Олмстеда, процесом побудови займалися такі особи, як: Семюел Боун Парсонс молодший, Калверт Во та Джуліус Мунквіц. Зазначимо, що саме вони й адаптували парк до долини Гудзон. Офіційно “Ріверсайд-авеню” відкрили для відвідувачів у 1880 році.
Подальший розвиток
Варто зазначити, що хоч парк і приваблював достатньо відвідувачів, все ж склалося так, що наближена територія, тобто Верхній Вест-Сайд майже не забудовувався деякий час, адже земля була надто дорогою, а заможні своєю чергою віддавали перевагу Верхньому Іст-Сайду. Проте з часом все ж почали з’являтися невеликі побудови.
Починаючи з XX століття, розпочалися активні роботи по будівництву монументів, серед них: Пам’ятник солдатам і матросам, гробниця президента Улісса С. Гранта, а також додатково будинок для човнів Колумбійського університету, стадіон для Колумбійського університету тощо. Після цих добудов парк став не тільки природним комплексом, але й історичним. Починаючи з 1898 року, Ріверсайд ще більше розростався, адже почали будувати віадук, таку собі аркову естакаду до 135-ї вулиці. На початку 1900-х років парк розширили вже до 158-ї вулиці. Саме в цей період “Ріверсайд-авеню” став називатися “Ріверсайд-драйв”.
У 1920-их роках відбувався процес реконструкції та розширення. Крім вищезазначеного, почали з’являтися спортивні зони, такі як: футбольне поле, басейн, також поряд з водоймою з’явилися човнова станція та причал. Починаючи з 1950-1970-х років Ріверсайд почав дещо занепадати, зокрема, через брак фінансування та ще певні обставини. Завдяки активним діям громадських організацій у 1980-ті – 2000-ні роки парк все ж почав відроджуватися. У цей період його внесли до Національного реєстру історичних місць, також визначили мальовничою пам’яткою Нью-Йорка. У сучасний період парк продовжує відігравати важливу роль у житті містян, проте стикається також з деякими проблемами. Серед них: має серйозну потребу у реконструкції старої інфраструктури, проблеми з дренажними системами, з освітленням тощо. Попри вищезазначене, все ж планується активна робота над покращенням та відновленням парку.