У жвавому районі “Пекельної Кухні” (Hell’s Kitchen), а саме між вулицями Західної 52-ї та Західної 54-ї вулиці розкинувся загадковий парк ДеВітт Клінтон – місце, де відвідувач потрапляє у подорож крізь час. Під час такої часової подорожі парк немовби переносить свого гостя на століття і мільйони років у минуле, занурюючи в історію. Далі на manhattanname.
Перлиною цього заповідника є вражаюче скельне утворення, що велично розташоване на захід від спортивного майданчика. Це геологічне диво, відоме як “екзотичний терен”: воно слугує свідченням панування сил природи, які й сформували нашу планету. Якщо говорити про історію створення цього геологічного дива, то це утворення є свідченням давнього руху двох тектонічних плит, які злилися між собою, породивши це скельне утворення. Його композиція не має собі рівних, адже лише від нього випромінюється атмосфера таємничості та якоїсь інтриги…
Перлина парку має велику історичну цінність
Відомим є факт, що перлина ДеВітт Клінтон парку має безцінну історію, що охоплює приголомшливі 450 мільйонів років. Геологічному диву парку Манхеттена вдалося витримати невблаганний плин часу, незважаючи на спроби самої природи позбутися історично-цінної пам’ятки. Перлина стоїть немов рішучий генерал, яка є свідченням незламної сили і краси природи.
Якщо говорити загально, то парк ДеВітт Клінтон унікальний в тому числі своїми геологічними скарбами. Унікальне природне середовище цього місця приваблює місцевих жителів. Всім, хто наважується завітати до цього парку Манхеттена, вдається взяти участь в надзвичайній подорожі крізь час, паралельно дивлячись та милуючись величними чудесами, які сформували сучасний світ.
Перші спогади про парк датуються 200 років тому
Парк ДеВітт Клінтон є особливим свідченням невгамовного плину часу. Його історія почалась ще два століття тому: вона розкриває унікальні хроніки людського існування. Територія, на якій розташований сучасний парк ДеВітт Клінтон, колись належала поважним родинам Страйкерів і Хопперів, які опікувалися цим заповідником понад 200 років.
Велична резиденція генерала Гарріта Хоппера Страйкера є архітектурною пам’яткою, яка датується 1752-м роком. Хоч вона передчасно занепала у 1895-му році, а за нею у 1896-му році і фермерський будинок Моттів, ці дві родини зробили великий вплив на майбутнє цієї землі та самого парку. Коли Нью-Йорк та його райони стали на шлях прогресу, було оголошено про намір придбати цю історичну землю, до того відому як “Страйкерський провулок”. Це означало про початок нової ери: у 1902-му році було знесено решту споруд на цьому місці, що відкрило шлях до перетворень вже більш сучасного парку ДеВітт Клінтон.
У 1903-му році на щойно розчищеній території було встановлено тимчасовий “намет”, що став символічним знаком відродження парку. Наступні роки стали свідками гігантських трансформацій, які відбувалися на цьому місці. Наприклад, хвилястий рельєф, що характеризував ландшафт парку, був ретельно вирівняний – це було важке рішення, яке потребувало значних інвестицій (згідно з деякими хроніками, потрібні були інвестиції в розмірі 200 000 доларів). Одночасно з цим монументальним та природним перетворенням з ландшафтом парку, у 1906-му році середня школа “Девітт Клінтон”, що на той час була поважним навчальним закладом у Манхеттені, почала набір охочих учнів на навчання: таке розміщення сприяло своєрідному симбіозу між освітою та відпочинком.
Вигнуті доріжки граціозно звивалися по всьому парку, прикрашені оглядовими майданчиками, з яких відкривалися захоплюючі панорами на величну річку Гудзон. Однією з неймовірних прикрас парку був дитячий фермерський сад – це був новаторський проєкт, що став першим серед інших в Манхеттені та Нью-Йорку. З 1902-го по 1932-й роки цей сільськогосподарський притулок слугував родючим ґрунтом для квітучих рослин: на цій ділянці знаходилися вражаючі 356 грядок, кожна розміром 4’х8’, за якими з любов’ю доглядали “маленькі фермери”.
Проте з розвитком парку змінювалися і його фізичні межі. У 1932-му році відбулися значні зміни, коли переважна частина західної частини парку, шириною 250 футів (до 76 метрів), була експропрійована (примусове позбавлення власності над цією територією), щоб звільнити місце для будівництва Вест-Сайдського надземного шосе. Це будівництво вимагало вивезення землі з парку, яка згодом була перевезена до Центрального парку, де вона буде використана для заповнення Нижнього водосховища, що в результаті призведе до створення культової Великої галявини. Ця необхідна передача ресурсів, хоч і змінила фізичний слід парку, але паралельно сприяла зростанню і вдосконаленню Центрального парку, заповітного зеленого оазису в самому серці Манхеттена.
Зворушливий меморіал Першої світової війни
Помітним доповненням до спадщини парку став меморіал Фландерс Філд – це вражаюча скульптура, відкрита у 1930-му році. Створений Бертом Джонсоном, цей меморіал представляв собою зворушливу фігуру, що слугувала гострим нагадуванням про жертви, принесені під час Першої світової війни. Подібна статуя Джонсона також була встановлена в парку, розташованому в Вудсайді – це лише ще більше підкреслювало трагічність подій ХХ століття.
У східному кінці парку ДеВітт Клінтон відвідувачі можуть зустріти нагадування про минуле – найбільш зворушливий меморіал Першої світової війни в Нью-Йорку. Ця урочиста статуя, встановлена у 1930-му році, зображає самотнього юнака з гвинтівкою, перекинутою через плече. Однак значення, вкладені в меморіал, з часом еволюціонувало. Під час первісного відкриття пам’ятника жест пам’ятника, який простягає жменю маку, мав зовсім інше значення.
Зв’язок між маком і пам’яттю сягає корінням спустошених боями полів Іпра у Фландрії під час Першої світової війни. У цій місцевості мак рясно ріс посеред спустошливого конфлікту. Червоний мак перетворився на символ загиблих солдатів, увічнений у пронизливому вірші “На полях Фландрії” підполковника Джона МакКрея, поета-хірурга. Вірш містить відому цитату: “Якщо ви зневіритися з нами, вмираючими, ми не будемо спати, хоча мак ростиме на полях Фландрії” – вони лише підкреслюють глибоке значення образу маку квітки.
Скульптор Берт Джонсон, відомий як автор численних статуй американських солдатів по всій країні, взявся за створення меморіалу Першої світової війни в парку ДеВітт Клінтон. На жаль, Джонсон помер у 1927-му році під час роботи над меморіалом. Його віддана вдова взяла на себе відповідальність за завершення статуї – вона гарантувала, що закінчена нею робота стане вічною даниною пам’яті померлим людям. Нарешті, восени 1929-го року меморіал був встановлений у парку, де він продовжує вшановувати пам’ять жертвам, принесені тими, хто служив.
Сучасний парк ДеВітт Клінтон
Парк ДеВітт Клінтон, розташований на території району “Пекельної кухні”, посідає важливе місце в історії і за час свого існування зазнав різних трансформацій. Одна з помітних змін відбулася у 1998-му році зі створенням просторого парку на річці Гудзон. Цей парк, що розкинувся на 550 акрах на Дванадцятій авеню. Протягом усієї своєї історії парк ДеВітт Клінтон залишався простором значущості та адаптації.
Від створення сусіднього парку на річці Гудзон до палких дебатів навколо тимчасових споруд на його території, парк продовжує пропонувати різноманітні можливості для відпочинку, зберігаючи при цьому свою історичну спадщину. Парк ДеВітт Клінтон продовжує розвиватися і слугує свідченням незламної сили пам’яті. Перетворений ландшафт, що тепер пропонує рекреаційні можливості та пронизливий меморіал Першої світової війни, є свідченням яскравого минулого парку та його відданості вшануванню історії і створенню простору для роздумів.