“Waterside Generating Station” – це одна з перших парових електростанцій США, яка не тільки виробляла електричну енергію, але згодом й парову. Про заснування, особливості та долю станції далі на manhattanname.
Заснування та робота станції
“Waterside Generating Station” – це парова електростанція, яка знаходилась у районі Мюррей-Хілл між 38-ю та 40-ю вулицями вздовж протоки Іст-Рівер.
Ще до будівництва цієї станції, у Мангеттені вже було декілька електростанцій, проте вони були невеликі та, відповідно, генерували не так багато електроенергії. Після того, як стало зрозуміло, що для подальшої електрифікації міста потужностей не вистачає, компанія “Edison Electric Illuminating Company” почала планувати створення нової та ще більшої електростанції, яка могла б з легкістю задовільнити всі можливі потреби споживачів. Менші ж станції планували використовувати у допоміжних цілях.
Планування робіт розпочалося в кінці 1890-х років. Тоді ж була придбана ділянка для забудови, проте будувати станцію не спішили, першочергово компанія зайнялася досконалим дослідженням та вивченням питання. До того ж, такі американські фахівці як: Джон Ван Флек, Артур Вільямс та Джон В. Ліб відвідали Європу, де також вивчали інформацію шляхом консультацій із зарубіжними спеціалістами..
Перший блок “Waterside № 1” був побудований у жовтні 1901 року між Східною 38-ю та 39-ю вулицями. Цей блок першочергово мав мати шістнадцять парових двигунів, проте все ж побудували одинадцять. Потужні турбіни нової електростанції генерували до 6600 вольт змінного струму, який згодом потрапляв до підстанцій та, перетворюючись на на постійний струм, йшов до споживачів.
У подальшому попит на електроенергію збільшився, тому виникла потреба в будівництві ще одного блоку. Для цього згодом придбали ділянку поруч між Східною 39-ю та 40-ю вулицями та вже у 1906 році відкрили “Waterside № 2”. Ці два блоки були з’єднані між собою як механічно, так і електрично. Проте перший блок генерував електроенергію здебільшого для самого Мангеттена, а інший подавав електроенергію на більш дальню відстань: до Бронксу, Квінзу та Вестчестеру. Тоді потужність першого блоку становила 157 тис. кіловат, другого – 140 тис. кіловат.
Через те, що “Waterside Generating Station” знаходилася безпосередньо біля протоки Іст-Рівер, запаси вугілля доставляли зручним способом: за допомогою вантажних суден. Переправляли до самої станції підйомниками та конвеєрними стрічками. Цього палива вистачало до близько двох тижнів. Рештки палива, тобто попіл, подібним чином вивозили на утилізацію. У 1920-х роках “Waterside Generating Station” дещо добудували, а компанія згодом змінила назву на “Consolidated Edison”.
У 1937 році “Waterside Generating Station” стала першою електростанцією, яка почала виробляти та поставляти не тільки електричну енергію, але й теплову. У цей період потужність електростанції скадала вже близько 370 МВт.
Проблеми
У 1950-х роках виникли певні проблеми, пов’язані з поруч побудованою штаб-квартирою ООН. Непорозуміння полягали в наступному: представники ООН висловили обурення щодо поганої якості повітря, спричинене випарами електростанції. Проте Федеральна енергетична комісія США не виявила небезпеки у цих випарах, тому були запропоновані міри, які б могли покращити ситуацію. Тодішній мер Нью-Йорка Вільям О’Двайер запропонував змінити паливо на газове, а Федеральна енергетична комісія США – підняти димові труби, проте цю ідею відхилили через небезпеку для літаків, тому до 1963 року завод частково працював на природному газі.
Крім цього, у 1992 році на електростанції відбувся нещасний випадок: стався вибух, який був спричинений гідроударом. Тоді постраждало близько восьми людей, тому компанія була оштрафована на 217 800 доларів.
Закриття
У 2005 році “Waterside Generating Station” була виведена з експлуатації та продана приватним забудовникам. Згодом завод знесли, а ділянку очистили та перепланували для житлової та комерційної забудови.