Винайдення Томасом Едісоном лампи розжарювання та цілої системи для генерації й розподілу постійного струму – науковий прорив та доленосна подія для населення всієї Землі. 4 вересня 1882 року почалася електрична ера. Того дня у фінансовому районі Мангеттена, на Перл-стріт, запрацювала Pearl Street Station. Це перша комерційна електростанція Едісона в Сполучених Штатах. Свого часу вона забезпечувала електроенергією велику кількість ньюйоркців, поки її не витіснили більш ефективні електростанції. Докладніше читайте далі на manhattanname.
Історія
Pearl Street Station почала виробляти електроенергію, використовуючи вугілля як паливо та обслуговуючи 82 споживачів. Вже до 1884 року кількість клієнтів зросла до 508 осіб. Спочатку станція була оснащена високошвидкісними паровими двигунами Porter-Allen, але згодом їх довелося замінити через надто чутливі регулятори. Нові двигуни від Armington & Sims виявилися більш придатними для цих цілей. Це був початок практичного та комерційного використання електрики. До цього вона була радше новинкою, яку використовували в таких речах, як дитяча іграшка. Освітлювані предмети були схожі на мідну олійну лампу, яку переобладнали для використання в електриці.
Електростанція обслуговувала так званий «First District» («Перший район»), що обмежувався Спрус-стріт, Волл-стріт, Нассау-стріт та Іст-Рівер. На цій території розташовувалися й інші електростанції, тому, власне, через свою важливість вона була прозвана «First District». Це була перша у світі підземна міська мережа. Томас Едісон використовував постійний струм для живлення будівель, хоча тепер він використовується переважно для приладів низької напруги.
У 1890 році Pearl Street Station згоріла. Тоді були знищені всі, крім однієї, динамо-машини, тобто електричні генератори, що виробляли постійний струм. Єдина динамо-машина, що вціліла, була збережена в Greenfield Village Museum (штат Мічиган). Едісон та його колеги працювали цілодобово протягом 11 днів, щоби відновити роботу станції. Зрештою, вона пропрацювала ще до 1895 року, поки не була виведена з експлуатації.
Масштабні моделі
У 1929 році Edison Company побудувала 3 масштабні робочі моделі Pearl Street Station під керівництвом Джона В. Ліба – тодішнього старшого віцепрезидента компанії. Ліб був головним електриком Едісона, коли будувалася станція на Перл-стріт, і саме він за наказом Томаса 4 вересня 1882 року вимкнув головний вимикач, щоби розпочати постачання постійного струму споживачам у First District.
31 кваліфікований механік, який працював під керівництвом начальника цехів Джорджа К. Джессапа, присвятив приблизно 6 місяців будівництву трьох моделей. Невеликий електродвигун, що активувався кнопкою, обертав динамо-машини, поршневі двигуни, вентилятори з примусовою тягою та інші апарати, необхідні для роботи станції. Набір ламп, підключених до позначених кнопок, позначав різні зони будівлі. Вирізи в бічній частині моделі дозволяли бачити обладнання, розташоване на кожному з чотирьох рівнів. Котли розташовувалися на найнижчому рівні; динамо-машини та поршневі двигуни – на посиленому другому рівні; а два верхні рівні займали регулятори, блоки випробувальних ламп для контролю вихідної потужності динамо-машин та місце для випробувань і зберігання.
Ці моделі збереглися й виставлені в Національному музеї американської історії Смітсонівського інституту у Вашингтоні, Con Edison – The Learning Center у Нью-Йорку та в Музеї Генрі Форда в Дірборні (Мічиган).