У Нью-Йорку налічується орієнтовно 1250 видів рослин. Вони вимушені стикатися з різними загрозами, зокрема забрудненням навколишнього середовища, зміною клімату, конкуренцією з інвазійними видами тощо. Хоча Нью-Йорк виглядає як забудований мегаполіс, насправді 40% його території відведено під зелені насадження. Широкий діапазон середовищ існування – від засаджених міських вулиць до лісів і солончаків – забезпечує їжею та притулком безліч диких тварин. Підбірка рослин, які найчастіше можна зустріти на Мангеттені, далі на manhattanname.
Клен звичайний
Клен звичайний, або гостролистий чи платаноподібний, походить із Європи та Західної Азії. Це високе дерево (від 20 до 30 м) має яскраво-зелене лопатеве листя, яке восени стає жовтим або червоним. У США клен звичайний вирощується як декоративне тіньове дерево. Воно є інвазійним, тобто привезеним із-за кордону й таким, що розповсюджується природним шляхом або за допомогою людини. Такі дерева-чужинці, попри свої численні переваги, становлять значну загрозу для флори й фауни певних екосистем, оскільки можуть витісняти місцеві види. Наприклад, клени звичайні дають велику кількість насіння, яке переноситься вітром у прилеглі природні зони. Це створює проблему для місцевих рослин.
Вперше імпорт клена гостролистого в Північну Америку був задокументований у 1756 році, коли Джон Бартрам отримав саджанці з Англії та почав культивувати цей вид у своєму саду та розпліднику у Філадельфії. Незабаром після цього клени звичайні з’явилися в каталогах розплідників Нью-Йорку та Каліфорнії. На Мангеттені клен звичайний можна побачити в парках і садах. Дерево люблять висаджувати через його високий стовбур, а також стійкість до ущільненого ґрунту, обмеженого простору для коренів, тінистості та забрудненого повітря. Сорти з темно-фіолетовим листям часто культивуються в житлових забудовах. Водночас клен гостролистий уразливий до грибкових захворювань, його рідко вирощують у комерційних цілях, оскільки вивірки сірі полюблять здирати кору.
Отруйний плющ
Ця рослина – бур’ян, доторкнувшись до якого можна отримати неприємний висип. Ба більше, рослина може стати причиною контактного дерматиту, спричиненого урусіолом, що характеризується почервонінням, набряком, пухирями, шрамами тощо. А втім, отруйним плющем харчується велика кількість тварин, а насіння є улюбленим серед птахів. Восени листя стає яскраво-червоним. Рослина має численні субтаксони й утворює як ліани, так і чагарники. Попри свою загальну назву, це не справжній плющ. На Мангеттені бур’ян найчастіше можна зустріти на краєчках доріг, у лісистій місцевості, на водно-болотних угіддях, у парках та дворах.
Платан лондонський
Це міцне дерево, що простягається заввишки до 20–40 м, добре витримує атмосферні забруднення та ущільнений ґрунт, а тому придатне для міст. Навесні платан лондонський випускає ледь помітні червоні квіти. Після запилення вітром вони розвиваються в колючі плоди, що містять щільне скупчення насіння з жорсткими волосками. Плоди повільно розпадаються протягом зими, вивільняючи насіння. На деревах часто можна побачити зябликів, щигликів та білок.
Вважається, що платан лондонський є гібридом платана східного та платана західного. Обидва колись були завезені до Британії. За однією з версій, там же і був винайдений новий вид. Це дерево, що має декоративну цінність, можна побачити в парках і на узбіччях Мангеттена. Ви впізнаєте його за барвистою корою та великою кроною.
Епіпремнум золотистий
Епіпремнум золотистий у простонародді відомий як «диявольський плющ», оскільки його важко позбутися, а рости він може навіть в умовах слабкого освітлення. До того ж епіпремнум золотистий виділяє отруйний сік, токсичний для собак і котів. Переважає ця рослина в Австралії, Азії та Вест-Індії (традиційна історична назва островів Карибського моря), а походить із Соломонових островів, що в південній частині Тихого океану.
На Мангеттені епіпремнум золотистий вирощують на подвір’ях та в садах, оскільки він чудово в’ється, адаптивний і потребує мінімального догляду. Часто його використовують як природний паркан. Також можна побачити рослину в підвісних кошиках і біля основи стовбура дерев. Крім того, це популярна кімнатна рослина. Занадто багато тіні призводить до того, що строкате листя втрачає характерний малюнок та стає одноколірним (зеленим). Після перенесення епіпремнума золотистого у світліше місце зазвичай строкатість відновлюється. А от надто бліді листки означають, що рослина перебуває під надмірним впливом прямого сонця.
Лаконос американський
Попри те, що ягоди виглядають соковитими та спокусливими, плоди цієї квіткової рослини токсичні. Лаконос американський вважається шкідником, але часто вирощується в декоративних цілях. У Північній Америці відомі два місцеві види лаконоса американського: один поширений на більшій частині території континенту, а інший – у Каліфорнії та на південному заході США. Зазвичай лаконос американський сягає заввишки 1,8–3 метрів.
Листя тонке, зелене. Суцвіття може бути білого, зеленого, рожевого або пурпурового кольорів. Молоде листя та стебла, якщо їх правильно приготувати, їстівні та є джерелами білка, жиру й вуглеводів. Однак цю справу варто довіряти лише професіоналам, оскільки загалом рослина отруйна та в рідкісних випадках може спричинити навіть смерть. На Мангеттені найчастіше можна зустріти лаконоса американського на узліссях, біля огорож, під лініями електропередавання, на пасовищах і старих полях, на лісосмугах та в інших подібних місцях.
Дикий виноград п’ятилистий
Ця північноамериканська деревоподібна ліана із сімейства виноградних відома ароматними квітами, декоративними синіми ягодами та листям, що восени стає багряним. Використовуючи невеликі роздвоєні вусики з липкими подушечками, рослина міцно чіпляється майже за всі поверхні. Вона може рости на великій площі, забезпечуючи притулок і їжу для диких тварин.
На Мангеттені дикий виноград п’ятилистий використовують як ліану, що в’ється вгору, та ґрунтопокривну рослину. Листки покривають будь-яку поверхню пишнозеленим «килимом», перш ніж восени забарвлюються в яскраві кольори. Рослина добре переносить більшість ґрунтів і кліматичних умов.
Гортензія великолиста
Гортензія великолиста – це чагарник родом із Японії, відомий своїми пишними овальними барвистими суцвіттями. Є два типи рослини: з великими кулястими безплідними суцвіттями та мереживними накидками, а також із маленькими круглими фертильними квітками по центру та безплідними квітками на зовнішній стороні кожного суцвіття. Залежно від кислотності ґрунту, квіти можуть змінювати колір від рожевого до блакитного.
На Мангеттені ви побачите гортензію великолисту переважно в садах та у дворах. Квітка любить сонячне світло, але лише вранці або пізно ввечері, якщо це жаркий клімат. У більш прохолодному кліматі рослина може перебувати на сонці цілий день. У дуже спекотні дні вона здатна трохи в’янути, але якщо її регулярно поливати, це не становитиме великої проблеми. Велике листя гортензій виділяє багато води, що компенсується дощем або зрошенням. У період цвітіння та в жарку погоду варто поливати квітку 1–3 рази на тиждень.